¬се бачу, все чую, а зрозум≥ти не можу

ƒорога редакц≥¤ газети Д„еркаська правдаФ! “≥льки недавно почала одержувати вашу газету, нав≥ть не знаючи, що њњ випускаЇ обласна орган≥зац≥¤ комун≥ст≥в. јле бачу, що вас, ¤к ≥ мене, не задовольн¤Ї те, що нами командуЇ «ах≥дна ”крањна, а, в≥рн≥ше, бандер≥вськ≥ нащадки. јдже не секрет, що при проголошенн≥ незалежност≥ ”крањни ¤кось б≥льше њх попало до ¬ерховноњ –ади, вони зайн¤ли майже вс≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ, ≥ тепер стараютьс¤ навТ¤зати нам, центральн≥й ”крањн≥, думку, що вони б≥льш≥ украњнц≥, н≥ж ми. ¬они переписують нашу ≥стор≥ю, диктують. ¤кою мовою нам розмовл¤ти, ¤к≥ памТ¤тники мати, ¤к≥ п≥сн≥ сп≥вати, змушують забути житт¤, ¤ким жили до початку 90-х рок≥в, вимагають заборонити  омпарт≥ю ”крањни, роз≥рвати вс≥ звТ¤зки з родичами в –ос≥њ ... ≥ цей перел≥к можна продовжувати без к≥нц¤. —уть у чому? Ќов≥тн≥ бандер≥вц≥ вир≥шили, що вони найкращ≥, найрозумн≥ш≥ ≥ ми вс≥ повинн≥ жити так, ¤к вони кажуть. ’то б кого вчив!
я прожила майже 70 рок≥в ≥ знаю, що таке холод ≥ голод, ¤ке було житт¤ п≥сл¤ в≥йни ≥ ¤к воно щороку поступово покращувалос¤.
¬ дитинств≥ жила в  ињвськ≥й област≥ на меж≥ з „еркаською ≥ дос≥ чую гурк≥т Д атюшФ, коли в≥дбувалас¤  орсунь-Ўевченк≥вська битва, чую голос рад¤нських солдат, що заходили в село, беручи в к≥льце н≥мц≥в, пережила страх смерт≥, коли фашисти, в≥дступаючи, знищували все, що попадало п≥д руки, забирали зерно, палили хати.
–озум≥ю, що тод≥ була в≥йна, розруха. ј що сталос¤ тепер? „итаю Д—≥льськ≥ в≥ст≥Ф, ¤к≥ дуже вже захищають президента, хоча говор¤ть, що не належать н≥ до н≥¤коњ парт≥њ, слухаю рад≥о, дивлюс¤ Д≤нтерФ ≥ думаю: чи ж Ї у нас держава. „и , ¤к кажуть люди, держави у нас немаЇ, а Ї лише купа бандит≥в.
’то вони так≥, мен≥ довелос¤ в≥дчути на власн≥й дол≥, коли в 1957 роц≥ зак≥нчила √ородищенський с≥льськогосподарський техн≥кум.
≤з 90 випускник≥в десь ос≥б 75 Ц 80, в тому числ≥ ≥ ¤, були направлен≥ на роботу в «ах≥дну ”крањну, з них 20 ос≥б Ц у “ерноп≥льську область. “ам розпод≥лили по районах ≥ нас трьох д≥вчат послали у ¬асильк≥вську машинно-тракторну станц≥ю (ћ“—) √ус¤тинського району. ћи њхали на машин≥ разом з тими, хто прибув туди ран≥ше, ≥ почули в≥д них таке, що волосс¤ почало ставати дибки, бо до цього н≥чого под≥бного не чули ≥ не читали.
- ¬и, - казали супутники, - прињхали тепер, коли вам хоч у спину не стр≥л¤ють, ¤к стр≥л¤ли по нас.
„есно кажучи, ми не змогли витримати ту обстановку, в ¤ку попали, ≥ хоч давали м≥сце бригадира бригади, ¤ повернулас¤ назад додому. ¬же п≥зн≥ше, працюючи в  орсун≥, зустр≥ла медсестру, ¤ка там працювала, ¬она розпов≥дала, що њм дл¤ самозахисту в≥д во¤к≥в ”ѕј видавали п≥столети. ¬и т≥льки подумайте! “од≥, коли тут, у нас вс≥ жили нормальним мирним житт¤м, в «ах≥дн≥й ”крањн≥ наш≥ посланц≥ ходили по в≥стрю смерт≥.
¬ 1962 роц≥ ¤ перењхала працювати в √ородищенський район ≥ тут зустр≥лас¤ з учителькою, ¤ка теж була там ≥ лише дивом зосталас¤ жива. ѓх чотирьох молоденьких вчительок бандер≥вц≥ зловили ввечер≥, змусили стати на кол≥на ≥ молитись богу перед тим, ¤к њх убиватимуть. ћожна лише т≥льки соб≥ у¤вити, ¤кий страх пройн¤в њхн≥ серц¤ й душ≥. Ќа њхнЇ щаст¤ до них п≥д≥йшов ще один бандер≥вець ≥ сказав, що вбивайте цих д≥вчат, бо вони вчора в клуб≥ сп≥вали украњнськ≥ п≥сн≥. ÷е один з небагатьох випадк≥в, коли нелюди залишали когось живим. ” б≥льшост≥ ж њх знаходили або роз≥пТ¤тими на деревах, або задушеними удавками, або поколотими ≥ пон≥веченими т≥лами... ‘антаз≥њ бандер≥вц≥в на смертельн≥ тортури були безмежн≥.
“а й зараз у розмовах ≥з своњми односельц¤ми чую, що в того вбили д¤дька ≥ зарили в л≥с≥, в того поранили батька. ¤кий помер в≥д ран. ≤з 1945 по 1953 роки в «ах≥дну ”крањну направл¤ли багато медик≥в, вчител≥в, кер≥вник≥в с≥льського господарства, ¤к≥ не несли цьому краю н≥¤кого зла, а прагли лише навчити читати й писати, бо абсолютна б≥льш≥сть жител≥в п≥сл¤ польського та угорського пануванн¤ була неграмотна, закласти основи розвитку економ≥ки, культури, осв≥ти й л≥куванн¤. вивести на р≥вень, ¤кий був у центральних област¤х ”крањни. ≤ ск≥льки њх загинуло в≥д рук тих, кого зараз називають геро¤ми.
—ьогодн≥ читаю в Д—≥льських в≥ст¤хФ, ¤кою ж жорстокою, мовл¤в, була –ад¤нська влада, адже ст≥льки людей зв≥дти вивезли в —иб≥р. ѕр¤мо сльози ллютьс¤ в≥д передач≥ Д„екай на менеФ ≥ в≥д розпов≥д≥ в н≥й про те, ¤к когось там везли в 16 рок≥в. јле ж н≥хто не каже ≥ не пише, ск≥льки ж за 8 рок≥в загинуло людей з центральноњ ”крањни, ск≥льки гор¤ пережили наш≥ люди в≥д втрати там батьк≥в, матер≥в, син≥в ≥ дочок у мирний час. ¬и думаЇте, що в арх≥вах колишнього  ƒЅ, а тепер≥шнього —Ѕ” немаЇ документ≥в про це? ™, все Ї, т≥льки нин≥шн≥м спадкоЇмц¤м тих нелюд≥в невиг≥дно про таке говорити. ј треба. “реба, щоб люди знали, ¤к було все в д≥йсност≥.
ƒумаю, що й президент усе чудово знаЇ про тод≥шн≥ под≥њ, однак не можу зрозум≥ти. чому в≥н даЇ геро¤ ”крањни Ўухевичу? ” нього ж на руках кров≥ б≥льше, н≥ж у енкаведист≥в. ≤ н≥чого, вс¤ ™вропа, н≥би њй засл≥пило, не бачить чи не хоче бачити такоњ кричущоњ несправедливост≥, не чуЇ з могил голос≥в тис¤ч невинних жертв, ¤к≥ проклинають вбивць ≥ прос¤ть в≥дплати за њхн≥ смерт≥.
јле що президенту ц≥ жертви Ц вони дл¤ нього просто не ≥снують. …ому сьогодн≥ треба ¤кнайшвидше привести в ”крањну натовськ≥ в≥йська ≥ бази та зробити њњ американською колон≥Їю, дати американським ха礤м можлив≥сть ¤комога швидше скупити наш≥ чорноземи, застосувати технолог≥њ, ¤к≥ видавл¤ть ≥з села ≥ тих, хто там ще залишивс¤ живий. «в≥дси продукц≥ю будуть вивозити еколог≥чно чисту, нам же модиф≥ковану. як уже зараз завоз¤ть сою, в≥д ¤коњ можна швидше вмерти, н≥ж прожити.
ћен≥ важко нав≥ть у¤вити, що станетьс¤, коли ”крањна справд≥ опинитьс¤ в —ќ“. ’оча можна дещо зрозум≥ти, спостер≥гаючи за тим, ¤к уже зараз в селах, наче шакали, почали шукати ≥ скуповувати м≥с¤чних тел¤т ≥ порос¤т на заб≥й. —амозвана ел≥та не хоче, бачте, њсти сала ≥ мТ¤са дорослих тварин, њм подавай молочних, щоб к≥стка часом не застр¤гла в горл≥. ј хтось ≥з них думаЇ, ¤к же нарощувати погол≥¤ тварин? „и тепер вони нам не потр≥бн≥?
Ќ≥коли нав≥ть подумати не могла, що в своњ 70 рок≥в побачу ст≥льки п≥длих ≥ брехливих вожд≥в, ¤к≥ дбають лише про власний рахунок в банках та про власн≥ ≥нтереси, але ж криком кричать, ¤к вони любл¤ть народ. “а до лампочки в≥н њм.
 ажуть, що в нас найкраща  онституц≥¤, що в нас демократ≥¤. јле що ж це за демократ≥¤, коли президент призначаЇ своњх в≥рних слуг головами обласних державних адм≥н≥страц≥й, т≥, в свою чергу, своњх в≥рних слуг - головами районних адм≥н≥страц≥й, вони Ц своЇ в≥рне районне кер≥вництво, судд≥в, начальник≥в м≥л≥ц≥њ ≥ т.д. “а це ж не ”крањна ’’≤ стол≥тт¤, а царська –ос≥¤ десь 70 -80 рок≥в ’”≤≤≤ чи ’≤’ стол≥тт¤. “≥льки от Ќекрасова немаЇ, щоб описав у в≥ршах весь цей бедлам, всю нашу н≥кчемну д≥йсн≥сть. ÷е ж треба дожитис¤ до такого, щоб 14 процент≥в бандер≥вськоњ парт≥њ ДЌаша ”крањнаФ командували вс≥Їю ”крањною. ≤ люди терпл¤ть, обирають до ¬ерховноњ –ади, до м≥сцевих рад. Ќаче њм щось пороблено.
ј ви не пом≥чаЇте, що сучасн≥ правител≥ ≥ все њхнЇ оточенн¤ живуть, н≥би у двох св≥тах. ќдин Ц дл¤ нас, дл¤ публ≥ки, ≥нший Ц дл¤ себе. —к≥льки роз≥крали багатства людського, ≥ н≥ в кого з них сов≥сть не проснулас¤ й дос≥, жоден не в≥ддав назад держав≥ те, що прилипло до рук. јле ск≥льки сл≥в про любов до народу, ¤к вони н≥бито гарно дбають про пенс≥онер≥в, б≥дних, ¤к стараютьс¤ допомогти вил≥зти ≥з злидн≥в! “≥льки, ¤к було сказано  равчуком 16 рок≥в тому, що будуть багат≥ ≥ будуть б≥дн≥, так воно ≥ залишаЇтьс¤.
—к≥льки гарних сл≥в говор¤ть про украњнську мову, культуру. традиц≥њ, а своњх д≥тей вчать в заграничних коледжах, в англ≥йських та ел≥тних школах в ”крањн≥.
«акликають украњнц≥в мати почутт¤ г≥дност≥, а сам≥ плазують перед ™вропою ≥ —Ўј, прос¤ть сл≥зно прийн¤ти в Ќј“ќ.
ј т≥ й рад≥. јмериканський сенат вир≥шив, що ”крањна повинна бути в цьому блоц≥, ≥ на аг≥тац≥ю Ќј“ќ вид≥лив 30 млн. долар≥в ≥ пооб≥ц¤в потроњти цю суму. ќт ¤кби ¤кась ≥нша крањна вид≥лила ¤кусь суму на аг≥тац≥ю свого ≥м≥джу в —Ўј. ÷≥каво, ¤кою була б реакц≥¤ того ж сенату? јле тут ≥ по¤снювати н≥чого не потр≥бно: з банановими республ≥ками так ≥ поступають, маючи в них власних прикажчик≥в на державних посадах.
Ўкода ≥ сумно, що до них в≥дноситьс¤ ≥ наша крањна.
Ўкода ≥ сумно, що в нас немаЇ сьогодн≥ кер≥вник≥в держави, ¤к≥ б д≥йсно турбувалис¤ про ”крањну ≥ народ, ¤к≥ б спитали через референдум його думку, чи хоче в≥н у ™вропу, чи не хоче, потр≥бне нам тут Ќј“ќ чи не потр≥бне ≥ ¤к взагал≥ жити нам у цьому страшному св≥т≥. як тут не згадати –ад¤нський —оюз ≥ минуле житт¤. ’ай ми не все мали, чого хот≥ли, але н≥хто не думав, ¤ким буде наступний день ≥ ¤к його прожити: все було саме собою зрозум≥лим ≥ передбачуваним.
“епер, обдумуючи минуле житт¤, все б≥льше схил¤юсь до думки, що в≥рити тепер≥шн≥й влад≥ не можна: вона п≥дступна ≥ брехлива.
¬тратили дов≥ру, кр≥м комун≥ст≥в, ≥ багато парт≥й, бо на словах вони говор¤ть одне, а насправд≥ робл¤ть зовс≥м ≥нше. ≤ вивести людей з цього болота, в≥дновити державу дл¤ простих людей, ¤ так думаю, можуть т≥льки комун≥сти. ’оче цього хтось чи не хоче, рано чи п≥зно, але люди зрозум≥ють це, ¤к це розум≥ю ¤ сама. ≤накше нам доведетьс¤ ще довго тин¤тис¤ на задв≥рках цив≥л≥зац≥њ ≥ не бачити нормального житт¤.
“.ѕј¬Ћ≈Ќ ќ.
√ородищенський район