В селі повісилася баба

В хатині, під розлогим грабом,
Де верб ряд з річки вирина,
Стара повісилася баба –
Така в селі в нас новина.

Заклякла чепурна оселя
(Жила бабуся в ній одна).
І вчора ж ще була весела:
Казала: “Пенсія смішна...”

Велика, знать, була обіда,
Що вкоротила бабі вік:
Не став її законним дідом
В війну полеглий чоловік.

А скільки горя ще зазнала...
Тут долю баби не чіпай.
Сама три роки воювала
З начальством за земельний пай.

Чиновник, буквоїд дотошний,
Знайшов, як їй не дать наділ,
Хоч у колгоспі денно й ношно
Вік протрудилася, як віл.

Цей глум над нею не одною
Вчинила влада на селі.
І стала, немічна, стіною
На захист рідної землі.

Та як з паперів щось украли,
То ділом спробуй доведи...
Заволочили, приорали
У полі бабині сліди.

Де борозна тепер глибока
Супутниця її біди?
А в папку ж не вкладеш як доказ
Панів наїдені морди.

І опустились в неї руки,
Мов нерозв’язані вузли.
Перемогли голубку круки,
Ой бідненьку, перемогли.

І поминувши крюк іржавий,
Вознісся дух її до хмар.
А соціальний із держави
Сусід з петлею зняв тягар.

Над тілом жіночка завила,
Що помагала їй в борні.
І вся рідня на те дивилась
Із фотографій на стіні.

Всміхались правнуки і внуки,
Дочка й два красені-сини.
До них здіймала баба руки.
Та тільки де ж самі вони?

Коли іще таке бувало,
Щоб в час лихий, чи у війну
Проти ворожої навали
Лишали матінку одну?

Хто вставив їм у груди камінь,
Що тільки дивляться здаля,
Як завойована батьками,
Знов панською стає земля?

Чи вийняли якісь з них гени
Рекламодавці лжесвобод.
І вже вони аборигени,
А не освічений народ?

Чи в бізнес кинулися хвацько,
А з нього в лапи кабали,
І за якусь блискучу цяцьку
Державу й матір продали?

Чи, як в гнилім болоті жаба,
Співають гімн свій: “Ще жива...”
В селі повісилася баба.
Не ваша родичка, бува?..

І.КОСТОГРИЗ.